Перейти до вмісту (натисніть Enter)
ПЕРСПЕКТИВИ ПОГЛИБЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КООПЕРАЦІЇ В УМОВАХ РОЗВИТКУ БІОЕКОНОМІКИ: ТЕОРЕТИЧНІ ПАСТКИ VS ІНСТИТУЦІЙНІ КОЛІЗІЇ (in English)
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
Мета дослідження полягає у визначенні змістовних ознак біоекономіки як середовища реалізації міжнародної економічної кооперації в умовах інституціоналізації зеленої адженди. Продемонстровано, що біоекономіка дедалі більше визнається ключовим стратегічним інструментом для досягнення міжнародно ратифікованих кліматичних цілей в рамках екологічної та індустріальної політик, а також в рамках здійснення сталих та інклюзивних економічних трансформацій. Відзначено, що із середини 1990-х років все більше політичних стратегій та економічних політик спрямовані на сприяння та розвиток біоекономіки в різних секторах. У розробці політики біоекономіки очевидний зсув у бік місцевого виробництва в управлінні ланцюгами поставок. Досягнення балансу між глобальною співпрацею та локалізованим виробництвом має вирішальне значення для використання переваг біоекономіки, сприяння створенню більш стійкої, сталої та інноваційної екосистеми виробництва. Біоекономіка має великий потенціал для вирішення глобальних проблем та стимулювання сталого розвитку. Використовуючи відновлювані біологічні ресурси, такі як сільськогосподарські культури, деревна біомаса, водорості та морські організми, а також нові технології, біоекономіка може сприяти зменшенню залежності від викопного палива, пом'якшенню наслідків зміни клімату та підвищенню ефективності використання ресурсів. Таким чином, біоекономіка може зробити значний внесок у досягнення Цілей сталого розвитку ООН (ЦСР) та цілей боротьби зі зміною клімату, закріплених у Паризькій угоді.
Біоекономіка також може стимулювати економічне зростання, засноване на знаннях, створювати можливості працевлаштування, сприяти інноваціям, посилювати регіональний розвиток, а також покращувати продовольчу безпеку та систему охорони здоров'я. В останні роки порядок денний біоекономіки отримав підвищену увагу в глобальних ініціативах. Хоча Цілі сталого розвитку не апелюють до біоекономіки, їхній інтегративний підхід узгоджується з теорією та концепціями біоекономіки. Глобальні саміти з біоекономіки демонструють стійкий зв'язок із Цілями сталого розвитку, із діяльністю G20, інститутів ООН та інших міжнародних організацій. Існуючі стратегії біоекономіки, такі як стратегії ЄС та деяких європейських країн, потребують оновлення із врахуванням розвитку ринку біотехнологій та реалізації політик кліматичної нейтральності, зеленого і енергетичного переходів. Впроваджені у США, Китаї, Латинській Америці та африканських країнах інноваційні політики в сфері біоекономіки можуть мати позитивний вплив одна на одну. Більше того, ці інновації можуть мати наслідки для глобальних та багатосторонніх ініціатив, особливо в рамках G20 та подальшого розвитку інститутів ООН.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
сталий розвиток, регулювання, трансформація, низьковуглецева економіка, біоекономіка, біотехнології, біоінновації, безпека, енергетичні ресурси, продовольча безпека, конкурентоспроможність, кооперація, координація, кліматична нейтральність, міжнародна економіка, теорія, економічні відносини
ПОСИЛАННЯ
1. Грод М., Резнікова Н. Регуляторні пастки циркулярної економіки в політиці переходів ЄС до сталості: проблеми ідентифікації джерел фінансування Нового європейського консенсусу з розвитку та Європейського зеленого курсу. Інвестиції: практика та досвід. 2023. № 16. С. 49–57.
2. Грод М., Резнікова Н. Фінансові та інвестиційні інструменти сприяння циркулярній економіці: сталий розвиток і кліматична нейтральність як тригери озеленення міжнародних ринків капіталу. Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. 2023. № 3 (318). С. 249–259.
3. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. Київ: Інтелсфера, 2002.
4. Заблоцька Р. О., Русак Д. М. Сучасні тренди «зеленої» економіки: управлінський та фінансовий аспекти. Світ фінансів. 2024. № 3. С. 149–159.
5. Морен Е. Шлях за майбутнє людства. Київ: Ніка-Центр, 2014.
6. Орловська Ю. В., Чала В. С., Варламова О. А. Сучасні теорії міжнародної спеціалізації: можливості застосування на регіональному рівні. Економічний простір. 2016. № 116. С. 42–59.
7. Птащенко О. В., Архіпова Д. Є. Глобальні проблеми людства: стан і перспективи вирішення. Бізнес Інформ. 2020. № 10. С. 478–484.
8. Птащенко О. Особливості фінансового забезпечення сільських територіальних громад в умовах сталого розвитку. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2024. № 334(5). С. 432–437.
9. Резнікова Н. В., Грод М. І. Формування інституційної підтримки розвитку циркулярної економіки та її сталого фінансування в Європейському Союзі. Економіка України. 2023. № 11(744). С. 52–75.
10. Фаренюк Н. В. Проблеми залучення «зелених» інвестицій для фінансування розвитку циркулярної економіки і боротьби зі змінами клімату в ЄС. Інвестиції: практика та досвід. 2024. № 13. С. 154–160.
11. Цибуляк А. Г. Генезис рушійних сил екологізації міжнародних торговельних відносин. Східна Європа: Економіка, бізнес та управління. 2016. № 3. С. 37–40.
12. Цибуляк А. Г. Наукові основи екологізації світового виробництва. Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). 2015. № 2. С. 124–127.
13. Цибуляк А. Г. Теоретико-методологічні аспекти аналізу екологізації світового господарства. У: Рибчук А. В. (ред.). Інтернаціоналізація освіти і науки: національні особливості та світові тенденції: колективна монографія. Дрогобич: Видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2017. С. 484.
14. Чала В. Концепція зв’язку між ресурсами та майбутні національні моделі «зеленої» економіки. Міжнародна науково-практична конференція «Механізми економічного розвитку в умовах глобальних змін: міжнародний досвід», м. Рига, 2022. Рига: Baltija Publishing, 2022. С. 19–23.
15. Chala V., Orlovska Yu. Green economy development: methodological approach. Baltic Journal of Economic Studies. 2022. Vol. 7, No. 3. P. 203–208.
16. Dalal-Clayton B., Bass S. The challenges of environmental mainstreaming: experience of integrating environment into development institutions and decisions. London: International Institute for Environment and Development, 2009.
17. European Commission. Commission staff working document of COM. Innovation for sustainable growth: a bioeconomy for Europe. 2012.
18. European Union (EU). En route to the knowledge-based bio-economy ("Cologne Paper"). German Presidency of the Council of the European Union, 2007.
19. Federal Government of Germany. National policy strategy on bioeconomy: renewable resources and bio-technological processes as a basis for food, industry and energy. 2014.
20. Federal Ministry of Education and Research. National research strategy BioEconomy 2030: our route towards a biobased economy. Bonn, Berlin, 2011.
21. Glatzel K., Virchow D., Musaazi S. Nakitto A., Niyonsenga S., Babu S., Srivastava N., Kashandula P. Bioeconomy pathways: experience from Africa, Asia, and Latin America (Chapter 9). ReSAKSS, 2024.
22. Lopes C. L., Corleto A. F., Chiavari J. The bioeconomy in the Lula administration: regulatory and institu-tional advances. 2024.
23. Medvedieva M., Yedeliev R., Reznikova N., Nanavov A., Grydasova G. European strategy for achieving climate neutrality and analysis of legal instruments for its implementation. Social & Legal Studios. 2024. Vol. 7, No. 2. P. 64–74.
24. OECD. Bioeconomy to 2030: designing a policy agenda. OECD Publishing, 2009.
25. Patermann C., Aguilar A. The origins of the bioeconomy in the European Union. New Biotechnology. 2018. Vol. 40, Part A. P. 20–24.
26. Potočnik J. Transforming life sciences knowledge into new sustainable eco-efficient and competitive products [Speech]. Conference on Knowledge-based Bio-economy, European Commission, Brussels, 2005.
27. Ptashchenko O. V. Transformation of the global economic space in the present. Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. 2018. № 4(245). С. 14–18.
28. Ptashchenko O. V., Shersheniuk O. M. Methodological bases of management of business activity of enterprises in the conditions of globalization. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва: Збірник наукових праць Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. 2023. № 1(30). С. 38–57.
29. Reznikova N., Ivashchenko O., Rubtsova M. Global problems as a subject of interdisciplinary studies in the focus of international economic security and sustainable development. Економіка та держава. 2020. № 7. С. 24–31.
30. Reznikova N., Panchenko V., Karp V., Grod M., Stakhurska S. The relationship between the green and digital economy in the concept of sustainable development. Economic Affairs. 2024. Vol. 69, Special Issue. P. 389–399.
31. Rist G. The history of development: from Western origins to global faith. London & New York: Zed Books, 1997.
32. UNCTAD. Science, technology and innovation policy review: global overview. 2024.
33. White House. National bioeconomy blueprint. 2012.
