Перейти до вмісту (натисніть Enter)
ІННОВАЦІЙНА ЕКОСИСТЕМА ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
У статті розглянуто інноваційну екосистему у вищій освіті як динамічний простір для інтеграції знань та креативних рішень. Проаналізовано еволюцію від концепції бізнес-екосистеми Мура до сучасних інноваційних моделей, висвітлено перетворення університетів на ключові інститути економічного зростання в суспільствах, заснованих на знаннях.
Вивчено основні аспекти впливу інноваційних екосистем на підприємницькі університети, включаючи розвиток інфраструктури, комерціалізацію досліджень та бізнес-партнерство. Обґрунтовано ключові виклики на шляху розвитку інноваційних екосистем у освітніх закладах, такі як законодавчі прогалини, обмежене фінансування та недостатня інтеграція з європейськими інноваційними мережами.
Запропоновано шляхи вирішення цих проблем через системне впровадження інноваційної політики, підтримку малих інноваційних підприємств та належне фінансування наукових досліджень. Підкреслено вирішальну роль інноваційних екосистем вищої освіти у забезпеченні сталого розвитку в умовах глобальних викликів через ефективну інтеграцію інновацій у різні соціальні сфери.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
інновації, екосистема, інноваційно екосистема, заклади вищої освіти, підприємницький університет, інноваційні рішення.
ПОСИЛАННЯ
1. Пітер Ф. Друкер. (2020). Виклики для менеджменту XXI століття. КМ-БУКС.
2. Clark Burton R. (2008). Creating Entrepreneurial Universities: Organizational Pathways of Transformation. IAU PRESS. ISSUES IN HIGHER EDUCATION / Wagon Lane, Binglye BD16 1WA. U.K.: Emerald Group Publishing Limited. Howard House, 164 p.
3. Gareth L. Williams. (2003). The Enterprising University: Reform, Excellence and Equity.
4. Röpke J. The Entrepreneurial University, Innovation, academic knowledge creation and regional development in a globalized economy. Working Paper Department of Economics, Philipps-Universität Marburg, Germany,
5. Subotzky G. (1999). Alternatives to the Entrepreneurial University: New Modes of Knowledge Production in Community Service Programs. Higher Education, December, Vol. 38. No. 4. Pp. 401–440
6. Бажал, Ю.М. (2015). Розвиток інноваційної діяльності у знаннєвому трикутнику «держава – університети – промисловість». Економіка і прогнозування, №. 1. С. 76–88
7. Бажал, Ю.М. (2017). Реалізація моделі «потрійної спіралі» в інноваційній екосистемі України. Економіка і прогнозування, № 3. С. 124–139
8. Ситницький, М.В. (2020). Міжнародний конкурентний потенціал дослідницьких університетів України. Бізнес Інформ, № 3. С. 170–181
9. Ісакова, Н. Б. (2023). Підприємницький сектор науки: український вимір. Наука та наукознавство, № 3(121). С. 87–110
10. Бєлялов Т.Е. (2020). Модель підприємницької діяльності в освітньому процесі закладів вищої освіти. Електронний фаховий науково-практичний журнал «Інфраструктура ринку», № 40. С. 504-507
11. Жилінська О.І. (2014). Університет: ґенеза ідеї та трансформація діяльності від класичної до інноваційної моделі. Ідея Університету: сучасний дискурс : монографія. К. : ВПЦ “Київський університет”, С. 153–197
12. Moore, J.F. (1993). Predators and prey: A newecology of competition. Harv. Bus. Rev, No. 71. Pp. 75–86
13. Freeman, C. (1995). The National System of Innovation’ in historical perspective. Camb. J. Econ, No. 19. Pp. 5–24
14. Etzkowitz, H.; Leydesdorff, L. (1995). The Triple Helix – University-Industry-Government Relations: A Laboratory for Knowledge-Based Rev, No. 14. Pp. 14–19. Economic.
15. Serdar S. Durmusoglu (2003). Open Innovation: The New Imperative for Creating and Profiting from Technology
16. Cai, Y.; Liu, C. (2015). The roles of universities in fostering knowledge-intensive clusters in Chinese regional innovation systems. Sci. Public Policy, No. 42. Pp. 15–29
