Перейти до вмісту (натисніть Enter)
БАГАТОВИМІРНІСТЬ ПРОБЛЕМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ: ІНСТИТУЦІЙНІ РАМКИ ПОЛІТИКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ
Панченко В.Г.
Птащенко О.В.
Резнікова Н.В.
НН інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0003-2570-869X
Карп В.С.
НН інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0002-2231-8517
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
Мета дослідження полягає в узагальненні проблем соціально-економічного розвитку в умовах глобальних викликів та висвітленні системних засад і суперечностей реалізації політики модернізації з позицій інституційних перспектив та регуляторних обмежень. Встановлено, що однією із системоутворюючих проблем сучасного міжнародного економічного розвитку і зокрема латиноамериканських країн є проблема продуктивності. Падіння продуктивної спроможності як фактор гальмування економічного зростання та соціально-економічного розвитку (в тому числі інноваційного, технологічного) є чинником втрати конкурентоспроможності багатьох країн-членів ОЕСР і зокрема, країн ЄС. Серед ключових факторів, що підживлюють дану ситуацію, є економічні інститути, які формують бізнес-середовище, тим самим, впливаючи на продуктивність через сукупність трансмісійних каналів. Відзначено, що взаємопов’язані глобальні виклики і проблеми зумовлюють потребу в централізації зусиль із їхнього вирішення або адаптації до них: на регіональному рівні мають бути збільшені обсяги освоєних державних інвестицій у вирішення соціальних проблем, розбудову стійкої інфраструктури та модернізацію основних послуг, водночас підвищуючи прозорість та ефективність витрат. Це передбачає усвідомлення ризиків міжнародного співробітництва та партнерства в частині посилення зовнішнього впливу на фінансування внутрішнього розвитку, визнання переваг державно-приватного партнерства, залучення донорського капіталу на сприятливих умовах, а також розвиток фінансових інновацій, адже зелені, соціальні, сталі облігації, змішані фінансові інструменти, а також сукупність інструментів імпакт-інвестування можуть сприяти реалізації проєктів у сфері сталого розвитку, що відповідає цілепокладанню багатьох стратегій. Цілі сталого розвитку розглянуто як інструмент безапеляційної демонстрації накопичених в масштабах світової спільноти, але із врахуванням регіональної та країнової специфіки, проблем та викликів. На прикладі Південної Кореї проаналізовано дві протилежні точки зору на підґрунтя успішного економічного розвитку. Проаналізовано складові «регулювання розвитку» в політекономії Південної Кореї. Визначено інституційні стовпи політики модернізації у країнах ЛАК в умовах загострення соціально-економічних викликів. Визначено вплив інвестицій в дослідження та розробки на розвиток сектору із високим модернізаційним та трансформаційним потенціалом для структурної перебудови моделі економічного розвитку, особливо за підтримки таких стимулів, як податкові пільги та захист прав інтелектуальної власності. Охарактеризовано чотири стовпи економічної політики Південної Кореї. Акцентовано на соціально орієнтованій складовій економічної політики, що орієнтована на боротьбу із проблемами нерівності, бідності, майнового розшаруванн. Встановлено, що фундаментом сучасної модернізаційної політики стає новий тип індустріальної політики, яка базується більше не на виробничих секторах, а на проблемах чи викликах.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
економічна стратегія, економічна модель, продуктивність, конкурентоспроможність, інституційні механізми, інноваційність, модернізація, структурна трансформація, сталий розвиток, інклюзивна модель, державно-приватне партнерство, інфраструктура, проєкт, соціальна політика, соціальний захист, нерівність, бідність, ЦСР, НДДКР, ESG, сталість, резильєнтність, глобальні проблеми, країни Латинської Америки і Карибського басейну, Південна Корея
ПОСИЛАННЯ
1. Haggard, S., & Moon, C. (1990). Institutions and economic policy: Theory and a Korean case study. World Politics, 42(2), 210–237
2. Kang, D. C. (1995). South Korean and Taiwanese development and the new institutional economics. International Organization, 49(3), 555–587
3. Attar, S., & Kazemi, H. (2017). Economic policy and developmental regulation in South Korea. European Journal of East Asian Studies, 16(1), 67–85
4. Clift, B., & Woll, C. (2012). Economic patriotism: Reinventing control over open markets. Journal of European Public Policy, 19(3), 307–323.
5. Панченко, В. Г. (2018). Глобальні виміри неопротекціоніму: теорія і практика. Київ: Аграр Медіа Груп.
6. Панченко, В. Г., & Резнікова, Н. В. (2016). Неопротекціонізм як інструмент усунення внутрішньої суперечності лібералізму. Ефективна економіка, 1.
7. Панченко, В. Г., & Резнікова, Н. В. (2017). Політика економічного націоналізму: Від витоків до нових варіацій економічного патріотизму. Економіка і держава, 8, 4–8
8. Резнікова, Н. В., & Панченко, В. Г. (2017). Методологічні засади економічного націоналізму. Економіка і держава, 7, 4–8
9. Панченко, В. Г. (2018). Форми прояву неопротекціонізму в політиці економічного патріотизму: Аналіз сучасного досвіду розвинених країн у стимулюванні економічного зростання. Інвестиції: практика та досвід, 4, 27–32
10. Gylfason, T., & Zoega, G. (2003). Inequality and economic growth: Do natural resources matter?
11. Іващенко, О. А., & Резнікова, Н. В. (2016). Еволюція форм економічної експансії: Неопротекціонізм як інструмент глобального домінування. Економіка та держава, 4, 4–8
12. Резнікова, Н. В. (2013). Економічні виклики неозалежності: Конфлікт інтересів в умовах глобальної взаємодії. Стратегія розвитку України. Економіка, соціологія, право, 1, 181–187
13. Резнікова, Н. В. (2012). Теоретико-методологічні засади визначення економічної залежності в умовах двополярного зонування світової економіки. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право, 4(63), 38–42
14. Орловська, Ю. В., Чала, В. С., & Варламова, О. А. (2016). Сучасні теорії міжнародної спеціалізації: Можливості застосування на регіональному рівні. Економічний простір, 116, 42–59
15. Чала, В. С., Вибла, К., & Білова, І. (2016). Порівняльний аналіз ринкових реформ в Естонії та Австрії: Уроки для України. Економічний простір, 116, 89–103
16. Chala, V., & Orlovska, Yu. (2021). Green economy development: Methodological approach. Baltic Journal of Economic Studies, 7(3), 203–208
17. Чала, В. (2022). Концепція зв’язку між ресурсами та майбутні національні моделі зеленої економіки. International scientific and practical conference «Mechanisms of economic development in the context of global changes: international experience» (pp. 19–23). Riga: Baltija Publishing.
18. Кіндзерський, Ю. (2020). Структурна політика в контексті всеохоплюючої індустріалізації: Виклики і пріоритети. Соціально-гуманітарні дослідження та інноваційна освітня діяльність: Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції (pp. 203–207). Дніпро: СПД "Охотник".
19. Птащенко, О. В., & Архипова, Д. Є. (2020). Глобальні проблеми людства: Стан і перспективи вирішення. Бізнес Інформ, 10, 478–484
20. Отенко, І., & Птащенко, О. (2020). Тенденції розвитку високотехнологічної сфери в умовах глобалізації. Вісник Тернопільського національного економічного університету, 4, 65–76
21. Птащенко, О., Пастушенко, А., Імнадзе, І., & Солдатова, А. (2021). Тенденції розвитку глобальних ринків в умовах цифровізації. Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, 6(270), 125–128
22. Отенко, В., Птащенко, О., Корсунова, К., & Карталія, Д. (2021). Вплив експортної переорієнтації України на діяльність підприємств: Маркетингові та управлінські аспекти. Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, 6(270), 121–124
23. Птащенко, О. В. (2021). Ризик-орієнтована система фінансового забезпечення в умовах розвитку інформаційних технологій. Бізнес Інформ, 11, 172–178
24. Стадвелл, Д. (2017). Чому Азії вдалося. Успіхи і невдачі найдинамічнішого регіону світу. Київ: Наш Формат.
arwick, K. (2013). Beyond industrial policy: Emerging issues and new trends.
26. ECLAC. (2024a). CEPALSTAT, Statistical Databases and Publications. United Nations Economic Commission for Latin America and the Caribbean.
27. ECLAC. (2024b). Panorama of productive development policies in Latin America and the Caribbean. United Nations Economic Commission for Latin America and the Caribbean.
28. ECLAC. (2024c). Social panorama of Latin America and the Caribbean, 2024. United Nations Economic Commission for Latin America and the Caribbean.
29. ECLAC. (2024d). The challenge of accelerating the 2030 agenda in Latin America and the Caribbean: Transitions towards sustainability. United Nations Economic Commission for Latin America and the Caribbean.
30. ECLAC. (2022). Innovation for development: The key to a transformative recovery in Latin America and the Caribbean. United Nations Economic Commission for Latin America and the Caribbean.
31. Giordano, P., & Michalczewsky, K. (2024). Trade trends estimates, Latin America and the Caribbean – 2024 edition. Inter-American Development Bank.
32. The Conference Board. (2024). Total economy database. The Conference Board.
33. Doner, R. F. (1991). Approaches to the politics of economic growth in Southeast Asia. The Journal of Asian Studies, 50(4), 818–849
34. Резнікова, Н. В., & Панченко, В. Г. (2023). Репортажі із цивілізаційних фронтів. На передовій міжнародної економічної політики. Київ: Аграр Медіа Груп.
35. Financial Services Commission. (n.d.). Financial Services Commission.
36. McKinsey & Company. (2023). Korea's next S-curve: A new economic growth model for 2040.
37. Kistersky, L., Marmazov, V., & Piliaiev, I. (2021). Modernization of South Korea: Origins, achievements, and the experience for Ukraine. Економіка України, (9), 41–60
38. Kistersky, L., & Orekhova, T. (2022). Ukraine – South Korea: Economic cooperation potential. Економіка і організація управління, (2)(46), 32–44
