Перейти до вмісту (натисніть Enter)
МОДЕРНІЗАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Слатвінський М.А.
Фоменко Н.А.
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
У статті досліджено необхідність модернізації інституційного забезпечення управління кадровим потенціалом в умовах цифрової трансформації. Метою дослідження є обґрунтування необхідності оновлення інституційних елементів систем управління розвитком кадрового потенціалу у контексті інноваційного розвитку та зростаючого попиту на фахівців, що володіють цифровими компетентностями. Методологічною основою дослідження виступають системний та інституційний підходи, що дозволили комплексно проаналізувати взаємодію формальних і неформальних інститутів із сучасними HR-стратегіями. У роботі підкреслено, що формальні інститути (законодавство, нормативні акти, стандарти освіти) мають доповнюватися розвитком неформальних інститутів (корпоративна культура, цінності та цифрові практики взаємодії). Особливу увагу приділено інтеграції освітніх установ, бізнес-структур і державного управління у формуванні робочої сили, здатної ефективно функціонувати в цифровому середовищі. Акцентовано на необхідності впровадження інноваційних моделей зайнятості, зокрема дистанційної та гібридної праці, як відповіді на виклики цифровізації. Практичне значення дослідження полягає у визначенні стратегічних напрямів модернізації інституційного забезпечення управління розвитком кадрового потенціалу в організаціях, що забезпечують їх адаптивність і стійкість в умовах швидких цифрових змін. Отримані результати можуть бути корисними для HR-фахівців, розробників політик і дослідників, зацікавлених у модернізації ринку праці та розвитку кадрового потенціалу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
кадровий потенціал, людські ресурси, інституційне середовище, управління, цифровізація, цифрові компетентності.
ПОСИЛАННЯ
1. Колядич О.І., Погорєлов С.Б. (2012). До питання формальних і неформальних інституцій сфери соціально-трудових відносин. Соціально-трудові відносини: теорія та практика: зб. наук. праць. Київ: КНЕУ, № 2. С. 140–145.
orth, D.C. (1990). Institutions, institutional change and economic performance. Cambridge University Press, 157 p.
3. Estrin, S., & Prevezer, M. (20-11). The role of informal institutions in corporate governance: Brazil, Russia, India, and China compared. Asia Pacific Journal Management, No. 28. Pp. 41–67.
4. Huang, Q., & Gamble, J. (2011). Informal institutional constraints and their impact on HRM and employee satisfaction: evidence from China’s retail sector. The International Journal of Human Resource Management, Vol. 22. Is. 15. Pp. 3168–3186.
5. Рязанов М.Р. (2020). Теоретико-методологічні засади визначення сутності кадрового потенціалу закладу вищої освіти. Економіка і організація управління, № 4. С. 336–345.
6. Кифяк В.І., Карп А.Г. (2021). Інституційне середовище корпоративного управління як фактор розвитку економіки. Підприємництво і торгівля, № 32. С. 26–32.
7. Омельяненко М., Цзін Ц. (2024). Бізнес-моделі управління персоналом в координатах цифрової економіки: нові параметри та стратегічні вектори трансформації будівельного девелопменту. Просторовий розвиток, № 10. С. 641–655.
8. Дяків О., Шушпанов Д., Прохоровська С., Хлиповка О. (2024). Інноваційні підходи до управління талантами в умовах цифрової трансформації. Вісник економіки, Вип. 3. С. 73–95.
9. Castells, M. (2009). The rise of the network society. Oxford: Wiley-Blackwell, 656 p.
10. Губанова Н.Н. (2021). Розвиток цифрової економіки та інституційні реформи України: макроекономічний аспект. Вісник економіки транспорту і промисловості, № 74. С. 17–23.
11. Крикавський Є.В., Калинець К.С. (2023). Вплив корпоративної культури на мотивацію та залученість колективу. Економіка та суспільство, № 50.
12. Щупаківський Р. (2023). Інституційні та організаційні аспекти середовища формування і реалізації потенціалу сектора інформаційно-комунікаційних технологій. Modeling the Development of the Economic Systems, № 3. С. 109–114.
13. Гордієнко Є.П., Соколовська М.В. (2023). Ринок праці в умовах цифрової трансформації: вплив гіг-економіки. Державне будівництво, № 2(34). С. 171–182.
14. Чернецький А.В. (2024). Сучасні тенденції цифровізації управління кадровим потенціалом органів публічної влади. Інвестиції: практика та досвід, № 19. С. 226–232.
15. The Principles of Public Administration. (2023). Paris: OECD Publishing.
16. Public Administration in Ukraine: Assessment against the Principles of Public Administration. SIGMA Monitoring Reports. (2024). Paris: OECD Publishing.
17. Support to Ukraine’s Reforms for Governance Program (Canada–Ukraine).
18. Дослідження цифрових навичок українців. Дія.Освіта.
19. DESI indicators. European Commission.
20. E-Government Development Index. UN E-Government Knowledgebase.
21. BTI Transformation Index.
