Перейти до вмісту (натисніть Enter)
САМОМЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЗАСІБ БОРОТЬБИ З ПРОКРАСТИНАЦІЄЮ В ПРОФЕСІЙНОМУ ЖИТТІ МЕНЕДЖЕРІВ
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
Стаття присвячена комплексному дослідженню самоменеджменту як одному із дієвих інструментів боротьби з прокрастинацією в професійному житті менеджерів, що є надзвичайно актуальним у контексті сучасного динамічного та перевантаженого інформацією ділового середовища. Прокрастинація розглядається авторами як форма саморегуляторної недостатності, що характеризується свідомим відкладанням виконання завдань, незважаючи на усвідомлення їх негативних наслідків, і пов’язана з такими психологічними факторами, як нудьга, низька самооцінка, страх невдача, перфекціонізм, соціальна тривожність та відволікання. Визначені фактори кожен окремо або у своїй сукупності здатні призвести до зниження продуктивності, підвищення рівня стресу, а також погіршення фізичного й ментального здоров’я менеджерів.
В статті проведено ретроспективний аналіз розвитку поняття прокрастинації – від філософських концепцій акразії до сучасних психологічних моделей, зокрема теорії тимчасової мотивації, що дало можливість узагальнити ключові етапи наукового осмислення даного явища.
Проведений авторами порівняльний аналіз таких понять, як: зволікання, розслаблення, лінь та прокрастинація, дав можливість чітко визначити їх відмінності та підкреслити деструктивний характер прокрастинації як внутрішнього саботажу. В статті запропоновано практичні навички управління часом, зокрема розбиття складних завдань на менші етапи, встановлення реалістичних цілей, використання продуктивної мотивації, активну залученість у робочі процеси та уникнення непродуктивних методів планування, використання яких в кінцевому підсумку забезпечить вчасне виконання завдань та зниженню рівня тривожності. Особливу увагу приділено ролі самопізнання у визначенні причин прокрастинації для їх ефективного подолання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
самоменеджмент, прокрастинація, управління часом, мотивація, продуктивність, професійне життя менеджерів, саморегуляція.
ПОСИЛАННЯ
1. Procrastination. OED: Oxford English Dictionary.
2. Andreou, C. & White, M.D. (2013). The Thief of Time: Philosophical Essays on Procrastination. Eastern Economic Journal, Vol. 39. Pp. 263–265.
3. Lay, C. (1986). At last, my research article on procrastination. Journal of Research in Personality, Vol. 20. Iss. 4. Pр. 474–495.
4. Steel, P. (2007). The nature of procrastination: A meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological Bulletin, Vol. 133 (1). Pр. 65–94.
5. Burka, J.B. & Yuen, L.M. (2008). Overcoming Procrastination: Why You Do It, What to Do About It Now. Edition: Second edition, 25th anniversary updatePublisher: Da Capo Press. ISBN 978-0-7382-1170-1.
6. Ferrari, J.R., Johnson, J.L. & McCown, W.G. (1995). Procrastination and Task Avoidance -- Theory, Research and Treatment. Publisher: Plenum Press. ISBN: 0-306-44842-4.
7. Milgram, N., Batori, G. & Mowrer, D. (1993). Correlates of academic procrastination. Journal of School Psychology, Vol. 31. Iss. 4. Рр. 487–500.
8. Milgram, N.A., Gehrman, T., & Keinan, G. (1992). Procrastination and emotional upset: A typological model. Personality and Individual Differences, Vol. 13(12). Pp. 1307-1313.
9. Rice, K.G., Richardson, C.M.E., & Clark, D. (2012). Perfectionism, Procrastination, and Psychological Distress. Journal of Counseling Psychology, Vol. 59. Iss. 2. Pp. 288-302
10. Rebetez, M.M.L., Rochat, L. & Van der Linden, M. (2015). Cognitive, emotional, and motivational factors related to procrastination: A cluster analytic approach. Personality and Individual Differences, Vol. 76. Рр. 1–6.
11. Procee, R., Kamphorst, B.A., A. van Wissen, & Meyer, J-J.Ch. (2013). A formal model of procrastination. Proceedings of the 35th Annual Meeting of the Cognitive Science Society. Austin, TX: Cognitive Science Society. Pр. 50–55.
12. Ellis, A., & Knaus, W.J. (1977). Overcoming Procrastination: Or How to Think and Act Rationally in Spite of Life’s Inevitable Hassles. New York: Institute for Rational Living. ISBN 978-0917476044.
13. Rothblum, E.D., Solomon, L.J. & Murakami, J. (1986). Affective, cognitive, and behavioral differences between high and low procrastinators. Journal of Counseling Psychology, Vol. 33(4). Рр. 87–394.
14. Steel, P. & Klingsieck, K.B. (2016). Academic procrastination: Psychological antecedents revisited. Australian Psychologist, Vol. 51(1). Рр. 36–46.
15. Why We Procrastinate: The Psychology of Putting Things Off. What if procrastination isn’t a bad habit, but a clue to how we’re really feeling? (2025).
16. Dominic, J. Voge (2007). Understanding and Overcoming Procrastination. Research and Teaching in Developmental Education, Vol. 23. No. 2. Pр. 88-96.
17. Procrastination may harm your health. Here’s what you can do. Scientists have linked procrastination to a panoply of poor outcomes. But there’s hope. (2023).
18. Грубі Т.В., Карамушка Л.М., Бондарчук О.І. (2019) Методики дослідження перфекціонізму, трудоголізму та прокрастинації особистості : метод. посіб. Кам’янець-Подільський : ПП «Аксіома». ISBN 978-966-496-502-3.
19. Любченко Н.В. (2017) Самоменеджмент як чинник професійно-особистісного розвитку менеджера в освіті : спецкурс. Київ : НАПН України ДВНЗ «Ун-т менедж. освіти». 56 с.
20. Котляр Л.І. (2023). Психодіагностика прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Публічне управління та регіональний розвиток, № 19. С. 93-107.
