Перейти до вмісту (натисніть Enter)
УКРАЇНСЬКО-ШВЕЙЦАРСЬКЕ ІННОВАЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО: ПОТЕНЦІАЛ, ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ВИКЛИКИ
Булгакова О.О.
ННІ «Каразінський інститут міжнародних відносин та туристичного бізнесу» Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
https://orcid.org/0000-0002-0077-6728
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
Метою статті є порівняльний аналіз інноваційних потенціалів України і Швейцарії, оцінка ефективності «проривних» НДДКР-проєктів та чинних механізмів двостороннього українсько-швейцарського інноваційного співробітництва, а також систематизація викликів у розвитку інноваційної складової українсько-швейцарського економічного співробітництва за критеріями, які враховують різний характер, природу та масштаб таких бар’єрів. Використано компаративний (порівняльний) аналіз, аналітичний метод, метод класифікації та кластеризації, метод SWOT-аналізу. Аналіз ключових міжнародних індикаторів інноваційного розвитку дозволяє констатувати наявність значного розриву між інноваційними потенціалами України та Швейцарії. Проведений SWOT-аналіз дозволяє зробити висновок, що Україна та Швейцарія мають досить різні профілі сильних та слабких сторін, що створює міцне підґрунтя для взаємодоповнюючої співпраці у сфері інновацій.
Запропонована методика оцінки ефективності двосторонніх НДДКР-проєктів в рамках міжнародного інноваційного співробітництва, що базується на багатокритерійному підході, який враховує різні виміри результативності спільних започаткувань. Основні механізми інноваційної співпраці між Україною та Швейцарією з точки зору їх ефективності розподілено за трьома кластерами: високоефективні (бізнес-інкубатори та ІТ-кластери), середньої ефективності (академічна мобільність, грантові програми) та низької ефективності (двосторонні меморандуми, декларативні угоди, листи про наміри. Систематизовано виклики у розвитку українсько-швейцарського економічного співробітництва в інноваційній сфері за критеріями: за загальним характером; у галузевому розрізі; за структурною асиметрією; за впливом воєнних ризиків; за ступенем впливу на інноваційну співпрацю; за часовим горизонтом подолання, за рівнем необхідних ресурсів для усунення, за залежністю від зовнішніх факторів.
Такий підхід дозволяє окреслити пріоритети інноваційної політики, оцінити доцільність використання ресурсів і спрогнозувати реалістичні терміни усунення перешкод, створюючи реалістичну основу для формулювання рекомендацій щодо їхнього подолання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
інноваційний розвиток, інноваційний потенціал, міжнародне інноваційне співробітництво, механізм, ефективність, інноваційна політика, виклики
ПОСИЛАННЯ
1. Archibugi, D., & Iammarino, S. (2002). The globalization of technological innovation: definition and evidence. Review of International Political Economy, Vol. 9, No. 1. Pp. 98–122.
2. Lundvall, B.-Å. (1992). National Systems of Innovation : Towards a Theory of Innovation and Interactive Learning. London : Pinter, 342 p.
3. Nelson, R.R. (2009). National Innovation Systems: A Comparative Analysis. New York : Oxford University Press, 540 p.
4. Freeman, C., & Soete, L. (1997). The Economics of Industrial Innovation. 3rd ed. Cambridge, MA : MIT Press, 470 p.
5. Porter, M.E. (1990). The Competitive Advantage of Nations. New York : Free Press, 896 p.
6. Global innovation index 2025 - UKRAINE. (2019). WIPO.
7. Global innovation index 2022 - UKRAINE. (2022). WIPO.
8. Global innovation index 2023 - UKRAINE. (2023). WIPO.
9. Global innovation index 2025 - SWITZERLAND. (2025). WIPO.
10. Dutta, S. Lanvin, B. Rivera León, L., & Wunsch-Vincent, S. (2024). Global innovation index 2024. Unlocking the Promise of Social Entrepreneurship, 17th Edition. WIPO.
11. Mersetzky, M. (2025). Switzerland has highest innovation performance in Europe. Switzerland Global Enterprise.
12. Jamrisko, M., Miller, L.J., & Lu, W. (2019). These are the world’s most innovative countries. Bloomberg.com.
