ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ТА МІСЦЕВОГО РІВНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Котуков О.А.
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
https://orcid.org/0000-0003-2494-5298
Котукова Т.В.
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
https://orcid.org/0000-0001-8332-0330
DOI: https://doi.org/10.30838/EP.210.401-410

ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ

АНОТАЦІЯ

У статті досліджено інституційні механізми взаємодії регіонального та місцевого рівнів публічного управління в Україні в умовах децентралізації, відновлення та зростання ролі цифрової трансформації. Взаємодію трактовано як систему формальних повноважень, організаційних структур, процедур узгодження та інформаційно-аналітичних рутин, що забезпечують координацію стратегічних пріоритетів, ресурсів і підзвітності між рівнями влади. Обґрунтовано, що передача повноважень громадам посилила потребу в інституційному «зшиванні» стратегічного планування, програмно-проєктного управління та моніторингу й оцінювання результативності, оскільки фрагментарність нормативних правил, нерівність спроможності територіальних громад, дефіцит проєктної компетентності й слабкість системи індикаторів знижують ефективність регіональних і місцевих програм розвитку. На основі узагальнення сучасних підходів до класифікації механізмів публічного управління запропоновано типологію інституційних механізмів міжрівневої взаємодії: вертикальні (розподіл компетенцій, бюджетно-фінансові стимули, регламенти координації), горизонтальні (міжмуніципальна співпраця, партнерства громад) та гібридні мережеві (конкурсний відбір і реалізація проєктів із визначенням ролей ініціатора, замовника та партнерів, застосування логічної матриці й індикаторного контролю). Визначено критерії оцінювання результативності механізмів: узгодженість мандатів і процедур, передбачуваність фінансування, транзакційні витрати координації, кадрова спроможність, сумісність даних та вимірюваність результатів. Показано, що цифрові інструменти прозорості, е-участі та даних для управління можуть виступати каталізатором інституційних змін за умови стандартизації процесів і розвитку компетентностей. Практичне значення полягає у рекомендаціях щодо гармонізації індикаторів стратегій різних рівнів, інституціоналізації моніторингових платформ і підсилення проєктних офісів як центрів координації розвитку територій.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

інституційні механізми, багаторівневе врядування, міжурядова взаємодія, регіональна політика, місцеве самоврядування, децентралізація, стратегічне планування, програмно-проєктне управління, моніторинг і оцінювання, цифрова трансформація, спроможність громад, підзвітність, міжбюджетні відносини.

ПОСИЛАННЯ

1. Король А.П., Помаза-Пономаренко А.Л., Ахмедова О.О. (2025). Інвестиційно-інноваційний розвиток регіонів в Україні як перспективний напрям удосконалення системи публічного управління. Державне управління : удосконалення та розвиток, № 4.
DOI: https://doi.org/10.32702/2307-2156.2025.4.11
2. Про співробітництво територіальних громад : Закон України від 17.06.2014 № 1508-VII.
Link: https://zakon.rada.gov.ua/go/1508-18
3. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР.
Link: https://zakon.rada.gov.ua/go/280/97-%D0%B2%D1%80
4. OECD Economic Surveys : Ukraine 2025. (2025). OECD.
DOI: https://doi.org/10.1787/940cee85-en
5. Слободян О.С. (2025). Розвиток інноваційних механізмів публічного регулювання у сфері формування цифрових екосистем у публічному секторі на регіональному рівні. Економіка, управління та адміністрування, № 4(114). С. 133–139.
DOI: https://doi.org/10.26642/ema-2025-4(114)-133-139
6. Луняк В.Е. (2024). Особливості функціонування механізмів публічного управління у сфері цифровізації й інноватизації. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 4. С. 131–137.
DOI: https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.4.19
7. Сергієнко Л.В., Захаров Д.М., Новосьолов І.В. (2023). Розвиток урбанізованих територій в Україні та світі за період 1950–2035 років. Економіка, управління та адміністрування, № 3(105). С. 131–145.
DOI: https://doi.org/10.26642/ema-2023-3(105)-131-145
8. Chol, B.D., Chen, Z., & Ayuel, N.K. (2025). Behavioral public administration in the public sector : a systematic review. Chinese Public Administration Review.
DOI: https://doi.org/10.1177/15396754251358458
9. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV.
Link: https://zakon.rada.gov.ua/go/586-14
10. Про добровільне об’єднання територіальних громад : Закон України від 05.02.2015 № 157-VIII.
Link: https://zakon.rada.gov.ua/go/157-19
11. European Charter of Local Self-Government (ETS No. 122). Strasbourg : Council of Europe. (1985). Council of Europe.
Link: https://rm.coe.int/european-charter-of-local-self-government-eng/1680a87cc3
12. Антонова О., Серьогін С., Літвінов О., Кривенкова Р. (2023). Цифрова трансформація публічного сектора в забезпеченні регіонального партнерства. Public administration aspects, № 11. С. 91–101.
DOI: https://doi.org/10.15421/152340
13. Помаза-Пономаренко А.Л., Тарадуда Д.В. (2025). Публічно-управлінські аспекти реалізації Україною інтеграційних прагнень. Державне управління: удосконалення та розвиток, № 6.
DOI: https://doi.org/10.32702/2307-2156.2025.6.2%20
14. Дунська А.Р. (2022). Управління розвитком міжнародної діяльності: проектний підхід. Економічний вісник НТУУ «КПІ», № 23. С. 112–117.
DOI: https://doi.org/10.20535/2307-5651.23.2022.264643
15. Panca, T., Aklil,, M., Amin M., Nugroho, F., & Wal’ajro, J. (2026). Penguatan Aparatur Sekretariat DPRD dalam Perspektif Institusionalisme : Integrasi Old Institutionalism, New Institutionalism, dan Teori Tiga Pilar Kelembagaan. Public Service and Governance Journal, Vol. 7. No. 1. Pp. 118–131.
DOI: https://doi.org/10.56444/psgj.v7i1.3442
16. Шапа Н.М., Вечеров В.Т. (2023). Огляд наукових методів і підходів проектного управління та оцінки вартості проекту. Економічний простір, № 188. С. 142–146.
DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/188-24