Перейти до вмісту (натисніть Enter)
ЕРОЗІЯ КЛІМАТИЧНОГО МУЛЬТИЛАТЕРАЛІЗМУ: ВІД УНІВЕРСАЛЬНОГО РЕЖИМУ ДО ЛОКАЛІЗОВАНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ЛОГІКИ (in English)
Резнікова Н.В.
Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київський національний університет імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0003-2570-869X
Панченко В.Г.
Гусарова К.В.
Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київський національний університет імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0001-8101-0363
Гриценко Я.В.
Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київський національний університет імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0009-0005-5705-8339
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
Мета дослідження полягає у концептуалізації ерозії універсального кліматичного режиму як процесу структурного заміщення універсальної регуляторної логіки локалізованою і в теоретичному обґрунтуванні таксономічної множинності як структурного явища сучасної кліматичної політики. У статті обґрунтовано, що трансформація глобального кліматичного режиму, яка відбулася протягом десятиліття після ухвалення Паризької угоди, не може бути адекватно пояснена через категорії інституційної слабкості або недостатньої політичної волі. Ця трансформація має системний характер і полягає у структурному заміщенні універсальної регуляторної логіки локалізованою, у межах якої кліматична політика функціонує за раціональністю економічної конкуренції і перерозподілу вигод, а не колективної координації.
У результаті дослідження показано, що Паризька угода формально зберігає статус центрального інструменту глобального кліматичного режиму, тоді як практична реалізація кліматичної політики дедалі більше переміщується у простір національних і регіональних політик, включно з Механізмом вуглецевого коригування на кордоні Європейського Союзу, Європейською системою торгівлі квотами на викиди, Законом про зниження інфляції Сполучених Штатів Америки і механізмом подвійного контролю вуглецю Китайської Народної Республіки. Ці паралельні регуляторні простори не агрегуються у єдину систему, а відтворюють конкуруючі архітектури класифікації сталої діяльності, критеріїв доступу до зеленого фінансування і транскордонного обліку вуглецю. Встановлено, що співіснування більше двох десятків таксономій сталої діяльності не є тимчасовою дисфункцією, а структурною характеристикою нового регуляторного порядку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні теоретичної рамки, яка інтерпретує множинність таксономій сталої діяльності і навмисну невизначеність ключових термінологічних категорій як структурні характеристики нового регуляторного середовища, а не як технічні проблеми гармонізації. Запропоновано концепт таксономічної множинності як структурного явища сучасної кліматичної політики та сформульовано центральний парадокс сучасного кліматичного регуляторного порядку як стійкий розрив між декларативним рівнем багатосторонніх зобов'язань і операційним рівнем їх реалізації через локалізовані і взаємно несумісні інструменти. Удосконалено підхід до розмежування універсальної і локалізованої регуляторних логік у кліматичній сфері. Дістало подальшого розвитку положення про екстериторіальний характер сучасних кліматичних інструментів як механізм відтворення регуляторної конкуренції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
регулювання, регуляторна архітектура, регуляторна політика, регуляторна конкуренція, регуляторна координація, багатосторонність, багатополярність, кооперація, координація, кліматична політика, кліматичне фінансування, зелена економіка, Паризька угода, CBAM, Європейська система торгівлі квотами на викиди, таксономія сталої діяльності, регуляторний арбітраж, екстериторіальність, фрагментація, взаємозалежність, ЄС, США, КНР
ПОСИЛАННЯ
1. Brunel C., Levinson A. Measuring Environmental Regulatory Stringency. OECD Trade and Environment Working Papers. 2013. No. 2013/05. OECD Publishing.
2. Burkart K. How do You Define the "Green" Economy. MNN - Mother Nature Network. 2009.
3. Chala V., Orlovska Yu. Green economy development: Methodological approach. Baltic Journal of Economic Studies. 2021. Vol. 7, No. 3. Pp. 203-208.
4. Clift R., Wright L. Relationships between Environmental Impacts and Added Value along the Supply Chain. Technological Forecasting and Social Change. 2000. Vol. 65. Pp. 281-295.
5. Панченко В. Г., Резнікова Н. В. Неопротекціонізм як інструмент усунення внутрішньої суперечності лібералізму. Ефективна економіка. 2016. № 1. С. 1-6.
6. Sally R. Classical liberalism and international economic order: studies in theory and intellectual history. London: Routledge. 1998. 186 p.
7. Іващенко О. А., Резнікова Н. В. Проблема економічного розвитку та зростання в контексті подолання глобальних асиметрій. Вісник Одеського національного університету. Економіка. 2016. Т. 21, № 1. С. 55-58.
8. Іващенко О. А., Резнікова Н. В. Перспективи формування нових центрів економічного зростання в умовах нової норми світової економіки як прояв неозалежності. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 11. С. 5-9.
9. Reznikova N., Grod M. Institutionalization of climate change combat in the EU and socio-economic effects of industry decarbonization. Actual Problems of International Relations. 2024. Vol. 158, No. 1. Pp. 59-69.
10. Панченко В. Г., Пінчук Ю. В. Декаплінг як нова форма реалізації міжнародної економічної політики США і КНР. Інвестиції : практика та досвід. 2024. № 9. С. 51-58.
11. Цибуляк А. Г. Наукові основи екологізації світового виробництва. Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). 2015. № 2. С. 124-127.
12. Цибуляк А. Г. Генезис рушійних сил екологізації міжнародних торговельних відносин. Східна Європа : економіка, бізнес та управління. 2016. № 3. С. 37-40.
13. Цибуляк А. Екологічний імператив парадигми сталості vs право на розвиток: у пошуках інституційних механізмів досягнення системного компромісу. Ефективна економіка. 2025. № 4.
14. Tsybuliak A. Evolution of theories of ecological modernization as a manifestation of the increasing risk of the international economy : actualization of sustainable business practices in the conditions of digital transition. Економічний простір. 2025. № 201. С. 370-377.
15. Резнікова Н. В., Грод М. І. Формування інституційної підтримки розвитку циркулярної економіки та її сталого фінансування в Європейському Союзі. Економіка України. 2023. № 11(744). С. 52-75.
16. Грод М., Резнікова Н. Роль ЄЦБ у розвитку циркулярної економіки в ЄС. Інвестиції : практика та досвід. 2024. № 21. С. 39-48.
17. Грод М. Перспективи озеленення фінансової системи для зеленої деіндустріалізації ЄС: нові інструменти фінансової політики для розвитку циркулярної економіки. Інвестиції: практика та досвід. 2024. № 14. С. 139-146.
18. Панченко В., Птащенко О., Резнікова Н., Карп В. Багатовимірність проблем соціально-економічного розвитку в умовах глобальних викликів: інституційні рамки політики модернізації. Економічний простір. 2025. № 199. С. 86-98.
19. Русак Д., Резнікова Н., Іващенко О. Виклики управлінню ризиками і стратегічному плануванню виробничих процесів у глобальних ланцюжках створення вартості в умовах кризи в сфері охорони здоров'я і кліматичних змін. Інвестиції: практика та досвід. 2022. № 21. С. 5-12.
20. Панченко В. Г., Резнікова Н. В. Міжнародні стратегії економічного розвитку : навч. посібник. Київ : АграрМедіа. 2025. 471 с.
21. Птащенко О. В., Архипова Д. Є. Глобальні проблеми людства: стан і перспективи вирішення. Бізнес Інформ. 2020. № 10. С. 478-484.
22. Дугінець Г., Яценко О., Панченко В. Міжнародний досвід повоєнного відновлення: тригери соціально-економічного розвитку в умовах децентралізації. Herald of Khmelnytskyi National University. Economic Sciences. 2024. Vol. 328, No. 2. Pp. 497-505.
23. Яценко О., Дугінець Г., Панченко В. Г. Євроінтеграційні імперативи повоєнного відновлення України на засадах сталості: у пошуках джерел фінансування. Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. 2024. № 5. С. 616-623.
