Перейти до вмісту (натисніть Enter)
ТУРИСТИЧНИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ У ВИМІРІ КРАЇНОЗНАВСТВА ТА РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГЕОГРАФІЇ: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Гурова Д.Д.
Мамотенко Д.Ю.
Прусс В.Л.
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
У статті розглядається сучасний стан та перспективи розвитку туристичного сектору України крізь міждисциплінарні перспективи країнознавства та рекреаційної географії. Рекреаційна географія надає цінні методологічні інструменти для просторового планування та оптимізації використання рекреаційних ресурсів, тоді як дослідження країн сприяють всебічному розумінню національного туристичного потенціалу в контексті міжнародних туристичних ринків.
Актуальність дослідження визначається глибокою трансформацією національної туристичної галузі, спричиненою військовою агресією, економічною нестабільністю, глобальною цифровізацією, зміною клімату та зростаючим значенням сталого регіонального розвитку. За цих умов туризм слід розглядати не лише як вид економічної діяльності, а й як багатовимірну соціально-географічну систему, здатну стимулювати регіональний розвиток, зберігати культурну спадщину, створювати можливості працевлаштування, зміцнювати територіальну конкурентоспроможність та сприяти міжнародній інтеграції. Відновлення туристичного сектору України вимагає впровадження інноваційних управлінських підходів, цифрових технологій та ефективних механізмів раціонального використання рекреаційних ресурсів.
Дослідження демонструє, що, незважаючи на значні втрати, спричинені повномасштабною війною, Україна зберігає значні природні, культурні, історичні та рекреаційні ресурси, здатні забезпечити стале післявоєнне відновлення. Цифрова трансформація стала одним із ключових факторів, що підтримують стійкість туристичних підприємств. Такі технології, як геоінформаційні системи (ГІС), штучний інтелект, аналітика великих даних, хмарні платформи, віртуальна та доповнена реальність, системи онлайн-бронювання, цифровий маркетинг та мобільні додатки, значно покращують управління туристичними напрямками, планування туризму, клієнтський досвід та ефективність бізнесу. Інтеграція цих технологій сприяє ефективнішому управлінню ресурсами, вищій якості послуг, підвищенню інвестиційної привабливості та посиленню конкурентоспроможності туристичних напрямків.
Результати дослідження свідчать про те, що економічну ефективність у туризмі слід оцінювати не лише за допомогою прямих фінансових показників, а й з урахуванням ширших соціально-економічних ефектів, включаючи створення робочих місць, розвиток інфраструктури, диверсифікацію регіональної економіки, збереження культурної спадщини, екологічну стійкість та підвищення стійкості місцевих громад.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
туристичний сектор, рекреаційна географія, країнознавство, економічна ефективність, цифровізація, GIS, штучний інтелект, сталий туризм, туристичний потенціал, Україна
ПОСИЛАННЯ
1. Павлюк С. Стан розвитку галузі туризму в умовах війни та перспективи відновлення. Економіка та суспільство. 2025. Вип. 72.
2. Мамчин М., Демко М., Михаць С. Дослідження впливу військового стану на туристичну діяльність в Україні. Вісник Хмельницького національного університету. 2024. № 330(3). С. 330-335.
3. Мальська М., Паньків Н. Туристично-ресурсний потенціал території: підручник. Київ : Видавець ФОП Піча Ю. В., 2022. 534 с.
4. Смаль І. В. Туристичні ресурси світу. Ніжин: Вид-во Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, 2010. 336 с.
5. Любіцева О. О., Панкова Є. В., Стафійчук В. І. Туристичні ресурси України : навчальний посібник. Київ : Альтерпрес, 2007. 369 с.
6. Фоменко Н. Рекреалогія як науковий напрямок. Рекреаційна географія і туризм. Наукові записки. 2009. № 2.
7. Ткаченко Т.І. (2009). Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія. Київ: КНТЕ, 2009. 463 с.
8. Кифяк В.Ф. Організація туризму : навчальний посібник. Чернівці : Книги-ХХІ, 2008. 344 с.
9. Бейдик О. О. Рекреаційні ресурси України : навчальний посібник. 3-тє вид., перероб. і доп. Київ : Альтерпрес, 2011. 462 с.
10. Butler R. W. (1980). The concept of a tourist area cycle of evolution: implications for management of resources. The Canadian Geographer / Le Géographe canadien. 1980. № 24(1). Рp. 5-12.
11. Hall C. M. Tourism Planning: Policies, Processes and Relationships. Pearson Education, 2008. 302 p.
12. Douglas G. Pearce. Toward an Integrative Conceptual Framework of Destinations. Sage Journals. 2014. Vol. 53.
13. Swarbrooke John.. Sustainable Tourism Management. CABI Publishing, 1999. 371 p.
14. Cooper C. Tourism: Principles and Practice. Pearson Education, 2022. 810 p.
15. Гуцал Л., Столяр В., Павлюк С. (2025). Цифрові технології в організації туристичних подорожей. Економіка та суспільство. 2025. Вип. 80.
16. Карпенко Ю., Логвин М., Тараненко О., Логвин Д., Луценко О. Стан розвитку туризму в умовах війни та повоєнне відновлення. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». 2023. № 2(108). C. 59-68.
17. Кулиняк І. Туристичний потенціал території як основа для сталого розвитку туризму. Herald of Khmelnytskyi National University. Economic sciences. 2025. № 4. С. 287-292.
18. Yermachenko V., Melnychenko S., Sidak M., Dupliak T., Lositska T. Sustainable tourism in the post-war reconstruction of territorial communities in Ukraine. Access to Science, Business, Innovation in Digital Economy. 2024. № 5(1). Pp. 34-57.
19. Державна податкова служба України.
20. Roik O. Innovations in tourism: theoretical and practical aspects. monograph. Primedia eLaunch, Boston, USA, 2022. 107 p.
21. Зайцева В. М. Цвілий С. М., Жилко О. В. (2023). Використання цифрових технологій в післявоєнному відновленні індустрії туризму. Вісник Сумського національного аграрного університету. Науковий журнал. Серія «Економіка і менеджмент». № 3(95). С. 21-25.
22. Зайцева В.М. Інноваційний розвиток туризму та готельно-ресторанного господарства : колективна монографія / за ред. В. М. Зайцевої. Запоріжжя : НУ «Запорізька політехніка», 2024. 202 с.
