Перейти до вмісту (натисніть Enter)
МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВЕРТИКАЛЬНОЇ КООРДИНАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ АГРОБІЗНЕСУ
Николюк О.М.
Присяжнюк Ю.В.
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
У статті проаналізовано сучасні підходи до моделювання процесів вертикальної координації в цілому та в агарному бізнесі зокрема. Визначено базові складові моделі вертикальної координації, до яких включено множини акторів взаємодії та їх взаємозв’язків. Розроблено математичну модель вертикальної координації, яка ґрунтується на сценарному підході, відповідно до якого розглянуто базовий сценарій і сценарії контрактної та цифрової координації. Визначено обмеження моделі, які включають ресурсні та балансові обмеження, а також обмеження прибутку і координаційних розривів. Обґрунтовано цільові функції кожного із зазначених сценаріїв. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні методичного підходу до моделювання вертикальної координації суб’єктів агробізнесу шляхом формалізації обмежень їх взаємодії вздовж агропромислового ланцюга та побудови сценаріїв різної глибини координації із урахуванням загальносистемного ефекту та економічних вигід окремих учасників.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
вертикальна координація, суб’єкти агробізнесу, математичне моделювання, оптимізаційна модель, інформаційне забезпечення, агропродовольчий ланцюг, модель вертикальної координації, інтеграція
ПОСИЛАННЯ
1. Маєвська Н. Альтернативні моделі управління ланцюгами доданої вартості мікро- та малих агровиробників. Сталий розвиток економіки. 2024. № 1(48). С. 99–104.
2. Николюк О. М. Передумови застосування фрактального підходу в організації суб’єктів аграрного бізнесу. Економіка АПК. 2018. № 6. С. 67–75.
3. Саламін О., Грабовський Р. Проблеми та перспективи розвитку аграрного ринку України. Економіка та суспільство. 2025. № 77.
4. Barry P., Sonka S., Lajili K. Vertical coordination, financial structure, and the changing theory of the firm. American Journal of Agricultural Economics. 1992. Vol. 74. No. 5. Pp. 1219–1225.
5. Basiri Z., Heydari J. A mathematical model for green supply chain coordination with substitutable products. Journal of Cleaner Production. 2017. No 145. Pp. 232–249.
6. CAP Implementation Contact Point. Reinforcing small farm resilience. EU CAP Network. 2022.
7. Dyer J. H., Singh H. The relational view: Cooperative strategy and sources of interorganizational competitive advantage. Academy of Management Review. 1998. No 23(4). Pp. 660–679.
8. FAO, IFAD. United Nations Decade of Family Farming 2019-2028. Global Action Plan. FAO. Rome, 2019.
9. Freshwater D., Garcilazo E., Latto, J., Pace J., Simms A., Ward J., Wojan, T. Business development and the growth of rural SMEs (OECD Regional Development Working Papers No. 2019/07). OECD Publishing, 2019.
10. Guo F., Lai I. K., Zhang T., Zhong Y. Profit coordination and optimization of agricultural product brand promotion lead by farmer cooperative organizations. Complexity. 2023.
11. Liao C., Lu Q., Lin L. Coordinating a three-level contract farming supply chain with option contracts considering risk-averse farmer and retailer. PLOS ONE. 2023. Vol. e0279115, No. 18(2).
12. Mighell R. L., Jones L. A. Vertical coordination in agriculture (Agricultural Economic Report No. 19). U.S. Department of Agriculture, Economic Research Service. 1963.
13. Nematollahi M., Guitouni A., Heydari J., Gerbrandt E. M. Win–win contract farming in dual-channel agribusiness supply chains under yield, quality, and price uncertainty. International Journal of Production Economics. 2025. Vol. 286.
14. Simatupang T. M., Sridharan R. An integrative framework for supply chain collaboration. The International Journal of Logistics Management. 2005. Vol. 16. No. 2. Pp. 257–274.
15. Su C., Yao J. Digital traceability and contract coordination for sustainable agri-food supply chains. Sustainability. 2026. No 18(4).
16. Swinnen J. F. M., Vandeplas A., Maertens M. Liberalization, endogenous institutions, and growth: A comparative analysis of agricultural reforms in Africa, Asia, and Europe. The World Bank Economic Review. 2010. Vol. 24, No. 3. Pp. 412–445.
