Перейти до вмісту (натисніть Enter)
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕФІНІЦІЇ
Пєтухов В.Р.
Страшинська Л.В.
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
У статті розглянуто сучасні погляди науковців, які у своїх працях досліджували трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства». Наведено основні науково-методичні підходи до тлумачення сутності даного поняття та проаналізовано їх характерні ознаки. Узагальнено найбільш розповсюджені характеристики досліджуваної дефініції. Виокремлено теоретико-методичні підходи щодо тлумачення поняття «конкурентоспроможність підприємства».
Акцентовано увагу на головних притаманних конкурентоспроможності характеристиках: порівняльний характер, короткострокові та довгострокові складові, залежність від конкурентоспроможності товару та від ефективності діяльності підприємства. Проведені дослідження засвідчили, що наведений перелік не є вичерпним і постійно доповнюється іншими вагомими характеристиками у залежності від кожного конкретного випадку.
Зроблено висновок про поширення у науковій спільноті комбінованого підходу до трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства», при якому науковці міксують різноманітні монопідходи. На практиці переважає ситуаційний підхід – концентрація на тих характерних особливостях, які відповідають меті, завданням та умовам конкретного дослідження.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
конкурентоспроможність, конкурентоспроможність підприємства, дефініція, порівняння, фактори, ефективність, ресурси
ПОСИЛАННЯ
1. Бечко П.К., Голобородько Я.О. (2015). Теоретичні засади сутності економічних категорій «конкуренція» і «конкурентоспроможність». Ефективна економіка, № 7.
2. Білявський В.М., Шепута М.М. (2017). Конкурентоспроможність підприємства як фактор підвищення його інвестиційної привабливості. Інноваційна економіка, № 11–12(72). С. 129-134.
3. Бланк І.А. (2013). Торговий менеджмент. Київ : Ніка-Центр; Ельга, 488 с.
4. Бойко В.В., Зарічний М.Я. (2023). Інструменти підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах воєнного стану. Економіка та суспільство, № 54.
5. Борисюк І.О., Єрьоменко А.В. (2012). Основні напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури, № 33.
6. Брітченко І.Г., Ладунка І.С. (2015). Актуальні проблеми підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств. Науковий вісник Ужгородського ун-ту. Серія Економіки, Вип. 1(1). С. 116–118.
7. Василенко В.О. (2003). Стратегічне управління : навч. посіб. К. : ЦУЛ, 396 с.
8. Гринько Т.В. (2004). Фактори конкурентоспроможності підприємств. Держава та регіони, № 2. С. 50–53.
9. Денисенко М.П., Гречан А.П., Шилова К.О. (2005). Методика кількісної оцінки конкурентоспроможності підприємства швейної галузі. Економіка та держава, № 8. С. 36-38.
10. Джеджула В.В., Єпіфанова І.Ю., Цвик О.Г. (2017). Інноваційна діяльність як чинник конкурентоспроможності підприємств. Інвестиції: практика та досвід, № 4(58).
11. Должанський І.З., Загорна Т.О. (2006). Конкурентоспроможність підприємства: навч. посіб. К.: Центр начальної літ-ри, 384 с.
12. Енциклопедичний словник бізнесмена : менеджмент, маркетинг, інформатика. ред.-упоряд. М.І. Молдованова. К. : Техніка, 2009. 643 с.
13. Іванюта В.Ф. (2008). Теоретико-методологічні підходи формування конкурентоспроможності. Агроінком. № 1–2. С. 97–101.
14. Кобиляцький Л.С. (2003). Управління конкурентоспроможністю. К. : Зовнішня торгівля, 302 с.
15. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня і напрями підвищення : монографія. ред. О.Г. Янкового. Одеса : Атлант, 2013. 470 с.
16. Кузнєцова К.О. (2013). Конкурентоспроможність підприємства на основі ресурсного потенціалу. Економічний Вісник НТУУ «КПІ», № 10. С. 219–223.
17. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г., Романко О.П. (2011). Конкурентоспроможність підприємства: планування та діагностика : монографія. Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 180 с.
18. Левицька А.О. (2011). Дослідження еволюції визначення та трактування конкурентоспроможності підприємства. Вісник Хмельницького національного університету, № 3. Т. 3. С. 200-204.
19. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. (2004). Стратегічний менеджмент : навч. посіб. К. : ТОВ «УВПК»УксОб», 559 с.
20. Покропивний С.Ф. (2009). Економіка підприємства : навч. посіб. Київ : КНЕУ, 122 с.
21. Пуцентейло П.Р. (2015). Конкурентоспроможність підприємства: методологія аналізу дефініції. Інноваційна економіка, № 4(59). С. 80 – 86.
22. Самофалова М.О. (2024). Конкурентоспроможність підприємства та фактори, що її формують. Вісник Університету «Україна», серія «Економіка, менеджмент, маркетинг», № 10(37).
23. Туренко А.М., Дмитрієв І.А., Іванілов О.С., Шевченко І.Ю. (2018). Словник економіста та підприємця. Харків : ХНАДУ, 340 с.
24. Фатхутдінов, P.A., Осовська, Г.В. (2009). Управління конкурентоздатністю організації : підручник. Київ : Кондор, 470 с.
25. Федулова Л.І. (2013). Інноваційний вектор розвитку промисловості України. Економіка України, № 4. С. 15–23.
26. Цибульська Е.І. (2018). Конкурентоспроможність підприємства : навч. посіб. Харків : Вид-во НУА, 320 с.
27. Шершньова З.Є. Оборська С.В. (1999). Стратегічне управління : навч. посіб. К.: КНЕУ, С. 66–84.
28. Ярошенко С.П. (1998). Резерви підвищення конкурентоспроможності підприємства. Суми : Козацький вал, 249 с.
29. Яців І.Б. (2013). Конкурентоспроможінсть сільськогосподарських підприємств : монографія. Львів : Укр. бестселер, 427 с.
30. Porter, M.E. (1990). The Competitive Advantage of Nations. New York : Free Press, 426 p.
