Перейти до вмісту (натисніть Enter)
МЕНЕДЖМЕНТ МІЖСЕКТОРАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПРИБЕРЕЖНИХ РЕГІОНАХ
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
У статті ідентифіковано невідповідність між існуючою в Україні ієрархічною моделлю управління морегосподарським комплексом та вимогами сучасного глобального порядку денного щодо сталого морського розвитку. Встановлено, що відомча роз’єднаність та ігнорування суб’єктності прибережних громад створюють інституційні пастки, які блокують інноваційний розвиток та посилюють ризики нерівномірного територіального зростання. Доведено, що стратегічна трансформація прибережних регіонів у повоєнний період потребує переходу від традиційного комплексного управління прибережними зонами до управління відносинами між стейкхолдерами. Розроблено авторську модель Регіональної платформи міжсекторальної взаємодії, яка на відміну від існуючих структур, базується на механізмі «запитів-внесків» усіх учасників. Обґрунтовано, що підвищення управлінської суб’єктності територіальних громад є ключовим фактором резильєнтності прибережних зон.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
«блакитна» економіка, морегосподарський комплекс, менеджмент міжсекторальної взаємодії, прибережні територіальні громади, Регіональна платформа взаємодії, інституційні розриви
ПОСИЛАННЯ
1. Горбаченко С.А. Морегосподарський комплекс України: просторові аспекти розвитку. Приазовський економічний вісник. 2019.
2. Лопушинський І.П., Артем’єв О.С. Удосконалення державного регулювання та координація розвитку морегосподарського комплексу України. Вісник ХНТУ. 2021. № 3(78). С. 138-143.
3. Петрушенко М.М. Стійкий розвиток узбережжя та парково-рекреаційних територій у контексті використання екосистемних послуг блакитної економіки. Вісник економічної науки України. 2024. № 2(47). С. 54-62. DOІ:
4. Степанова Ю.В. Збереження екологічного стану морської прибережної зони України як стратегічна ціль блакитного зростання. Економічні інновації. 2023. Т. 25. № 3(88).
5. Сторожук С. Особливості раціонального використання та стійкого розвитку прибережних зон. Scientific Problems Of Architecture And Urban Planning. 2025. № 3.
6. Волосюк М.В. Економічний розвиток прибережних територій у контексті сталої «блакитної» економіки. Бізнес Інформ. 2024. № 4. С. 54-62.
7. EEA Glossary.
8. Laura Booth L., Milne F.D., Duck R.W. (2013). Sectoral interactions in the Scottish coastal zone : Measuring sustainability in theory and practice. Ocean & Coastal Management. 2013. Vol. 85. Part A.
9. Enhancing resilience of oceans, coastal areas and ecosystems through collaborative partnerships. (2021). UNFCCC Nairobi Work Programme on Impacts, Vulnerability and Adaptation to Climate Change. Retrieved from:
10. Gurholt K.P., Lund L.K. (2026). Partnerships and co-governance for sustainable coastal recreation and public health promotion: public and civil society innovations. Annals of Leisure Research. No. 29(1). Pp. 124-146.
11. Cuevas Valenzuela H., Torres-Salinas R., Grosser G. et al. (2023). Port-city symbiosis and uneven development: a critical essay on forestry exports and maritime trade from Coronel, Chile. Marit Econ Logist. No. 25. Pp. 381-405.
