Перейти до вмісту (натисніть Enter)
РЕФРЕЙМІНГ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ: КОНЦЕПТУАЛЬНА ДЕМАРКАЦІЯ НА ОСНОВІ ФРЕЙМ-АНАЛІЗУ
Ларіонова К.А.
Крамаренко Т.В.
ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ
АНОТАЦІЯ
Статтю присвячено уточненню концептуальних меж електронної демократії в умовах зростаючої термінологічної множинності досліджень цифрових форм політичної участі. Актуальність дослідження зумовлена поширенням значної кількості споріднених понять, зокрема цифрова демократія, кібердемократія, віртуальна демократія, онлайн-демократія та мережева демократія, які часто використовуються як взаємозамінні попри відмінності в їхніх теоретичних засадах та аналітичних акцентах. Така ситуація породжує концептуальну невизначеність, ускладнює порівняльні дослідження та знижує аналітичну цінність категорії електронної демократії.
Метою статті є встановлення чітких дефініційних меж електронної демократії шляхом систематизації споріднених понять, виявлення їхніх семантичних особливостей та визначення місця електронної демократії у структурі відповідного концептуального поля. Методологічною основою дослідження виступає фрейм-аналіз у трактуванні Р. Ентмана, який використано як інструмент реконструкції смислових структур та виявлення домінантних способів інтерпретації демократичних процесів в умовах цифрової трансформації. Емпіричну базу становить корпус наукових та аналітичних джерел 2010–2024 рр., присвячених цифровим формам демократії та громадянської участі.
У результаті дослідження встановлено, що кожне із розглянутих понять ґрунтується на окремому семантичному фреймі: технологічної оптимізації, цифрової публічної сфери, процедурної віртуалізації, комунікаційного інтерфейсу або мережевої самоорганізації. Показано, що термінологічне різноманіття відображає не лише мовні відмінності, а й різні уявлення про взаємозв’язок технологій, інститутів та громадянської участі. Обґрунтовано, що електронна демократія не є синонімом жодного з розглянутих понять, а виступає парасольковою категорією – інтегративною концептуальною конструкцією вищого рівня, яка поєднує кілька взаємопов’язаних вимірів цифрової політичної участі.
Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні системної демаркації споріднених концептів електронної демократії на основі фреймового підходу, що дозволяє підвищити концептуальну чіткість, уникнути явища «розтягування понять» та створити підґрунтя для більш послідовних теоретичних і прикладних досліджень цифрових демократичних практик.
КЛЮЧОВІ СЛОВА
електронна демократія, термінологічна множинність, фрейм-аналіз, концептуальна демаркація, парасолькова категорія
ПОСИЛАННЯ
1. Sartori, G. (1970). Concept Misformation in Comparative Politics. The American Political Science Review, 64(4), 1033–1053.
2. Berg, S., & Hofmann, J. (2021). Digital Democracy: what we know and what we need to know. Internet Policy Review, 10(4).
3. Fajemisin, J. Т. (2012). Cyber-democracy and its impact on politics. Humanities and Social Sciences Review, 1(3), 435–446.
4. Nugroho, A. (2020). Effect of Digital Community Towards Democracy Process: Digital Partisipation Analysis in Indonesia. Journal Good Governance, 15(2).
5. Huda, A.N., & Rusfian, E.Z. (2019). The Practice Of Virtual Democracy By Government Public Relations On Social Media. Proceedings of the First International Conference of Science, Engineering and Technology, ICSET, November 23, Jakarta, Indonesia.
6. Breindl, Y., Francq, P. (2008). Can Web 2.0 applications save e-democracy? A study of how new Internet applications may enhance citizen participation in the political process online. International Journal of Electronic Democracy, 1(1), 14–31.
7. Diniz, E. H., & Ribeiro, M. M. (2012). Redesigning the Relationship between Government and Civil Society: An Investigation of Emerging Models of Networked Democracy in Brazil. IFIP International Conference on Human Choice and Computers Technology, 299–309.
8. Loader, B.D., Mercea, D. (2011). Introduction. Networking democracy? Social media innovations and participatory politics. Information Communication and Society, 14(6), 757–769.
9. Entman, R.M. (1993). Framing: Toward clarification of a fractured paradigm. Journal of Communication, 43(4), 51–58.
10. Chadwick, A. (2006). Internet Politics: States, Citizens, and New Communication Technologies. Oxford University Press.
11. Castells, M. (2007). Communication, Power and Counter-power in the Network Society. International Journal of Communication, (1).
12. Hacker, K.L., van Dijk, J. (Eds.) (2000). What is digital democracy? Digital democracy: Issues of theory and practice. London – Thousand Oaks – New Delhi.
13. Publications Office of the European Union. (2023). European Group on Ethics in Science and New Technologies. Democracy in the Digital Age. Luxembourg.
14. Sæbø, Ø., Rose, J., Flak, L.S. (2008). The shape of eParticipation: Characterizing an emerging research area. Government Information Quarterly, 25(3), 400–428.
15. Macintosh, A. (2004). Characterizing e-participation in policy-making. Proceedings of the 37th Annual Hawaii International Conference on System Sciences.
16. Smith, G. (2009). Democratic Innovations: Designing Institutions for Citizen Participation. Cambridge University Press.
17. O'Maley, D. (December 1, 2015). Networking Democracy: Brazilian Internet Freedom Activism and the Influence of Participatory Democracy.
18. Noveck, B.S. (2009). Wiki Government: How Technology Can Make Government Better, Democracy Stronger, and Citizens More Powerful. Brookings Institution Press.
19. González-Bailón, S. (2013). Social science in the era of big data. Policy & Internet, 5 (2).
20. Mälkiä, M., Anttiroiko, A.V., Savolainen, R. (Eds.). (2004). eTransformation in governance: New directions in government and politics. Igi Global.
